Похорон в парку: новий законопроект ВР

Похорон в парку: новий законопроект ВР

На сайті Верховної Ради з’явився новий законопроект про біопоховання. Кабінет міністрів пропонує відтепер ховати прах померлих у паркових, лісопаркових зонах та скверах. Але як на таке нововведення відреагує українське суспільство?– У світі вже є така поширена назва, як зелені кладовищі. Або еко-кладовище. Є навіть назва британська – еко-етичне кладовище, – зазначила керівник відділу комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку Ольга Бажко.

Жодних помпезних пам’ятників і огорож, новий законопроект пропонує «зелене поховання» кремованого праху в урні з біоматеріалів, яка розкладається протягом 5 років. Такі місця не припускають металевих надгробків та інших елементів, які шкодять навколишньому середовищу. Тільки табличка з природних матеріалів з ім’ям покійного, датою народження і смерті.

Еко-поховання пропонуються з двох причин. По-перше, щоб вирішити питання з нестачею територій. Адже передбачається побудова колумбаріїв – сховищ праху після кремації. По-друге, вирішується питання з забрудненням навколишнього середовища. Навіть, якщо погребіння відбуватиметься у парках, то після закінчення 5 років і повного розпаду попелу, планують здійснювати «підпоховання», з дозволу власників.

Існує практика поміщати у прах насіння дерев, які проростають на місці могили, замість звичних надгробків і табличок. Дозволи на захоронення будуть видаватися в органах місцевого самоврядування. Якщо законопроект приймуть, то він набуде чинності через півроку.

А, який міжнародний досвід? Наприклад, у США, біопоховання досить поширене явище, тут люди зовсім не використовують звичайні труни, а ховають у бамбукових або картонних. У Великобританії нестандартне поховання особливо популярне, у країні налічується понад 300 спеціально відведених територій. Вперше «зелене поховання» у державі здійснили ще у 1993 році.

Усе це досвід розвинених держав. Але необхідно враховувати релігійні традиції і ставлення до померлих саме в Україні. Адже громадяни звикли приходити на могилу людини, де можна вшанувати його пам’ять. Не кажучи вже про пам’ятники, які вважаються особливою даниною поваги до покійного.

Для мене дуже важливо прийти на кладовище, поспілкуватися з померлими, подумати. А те, що з останків близької людини можуть виростити дерево або потім поховати там іншу людину вважаю повним блюзнірством, – різко підкреслює пенсіонерка Тетяна з Києва.

Ще одним фактором є корупція. Чи не почнуть, видавати місця і масово ховати там, де захочеться за хабарі?! У такому разі питання звільнення територій буде вельми суперечливим!

За словами чиновників, проект повинен у першу чергу зацікавити підприємців, адже за кордоном безліч бюро з біопоховань і це вважається досить прибутковим бізнесом. Так може саме в цьому і справа? Як би там не було, але навіть найкращий іноземний досвід в умовах української дійсності складно втілити у життя! Адже дуже важливо шанобливо ставиться до релігійних поглядів, не утискуючи їх! Кожен спроможен толерантно ставиться до традицій свого народу, поважаючи його культуру.

Автор записи

Залишити відповідь

5 − = 1